присвоєння (

ПРИСВОЄННЯ - соціальна форма, яка фіксує стан освоєння людьми реальності та оволодіння нею шляхом перетворення її елементів у предмет належності відповідному суб'єктові життєдіяльності як об'єктові його волі. У П. відбувається поєднання індивідуальної діяльності людей з предметами їх суспільності, перетворення нічийного у "своє", "моє", "твоє", "наше", "ваше" і т.д., внаслідок чого соціальна реальність фрагментується на світ "свого" і світ "чужого". Фрагментування соціальної реальності відбувається через виокремлення та розмежування її частин, позначених іменем або символом даного суб'єкта, якому ці частини належать. У П. обов'язково фіксуються ознаки "свого" і не обов'язково "власного", оскільки світ "свого" значно ширший світу "власного" (див. привласнення). П. має універсальний характер та специфічні особливості - в залежності від тієї чи тієї форми життєдіяльності людей. У соціальному аспекті присвоїти річ означає оволодіти нею, підпорядкувати її суб'єктові з метою використання як певного засобу досягнення його цілей. У процесі П. суб'єкт включає річ у контекст власної соціальності та життєвого досвіду, де вона стає елементом буденності та плинності життя, звичок, традицій та виконує функціональні навантаження відповідно до прийнятих суб'єктом соціальних доктрин. Завдяки П. потреби, інтереси, цілі й цінності людських індивідів, суспільних груп, спільнот сповнюються соціальним змістом. Зрештою, П. виступає чинником узагальнення й універсалізації, котрий інтегрує світ "свого" у цілісну відкриту систему.

присвоение

1) (себе) присвоювания, присвоєння, привлащування, привлащення. -ние непринадлежащего имени - присвоєння (прибрання) неналежного ймення. Незаконное, насильственное -ние себе - загарбання собі чого;

2) (кому, чему чего) надавання кому чого, визнавання за ким чого, признавання кому чого; срв. Приписывание;

3) призвичаювання, призвичаєння, призвичування, призвичення до чого;

4) см. Приручение.

ОСВОЄННЯ - категорія людського світовідношення, що відображає процес універсальної соціальної взаємодії людини і світу, перехід індивідуального в соціальне і навпаки, трансформацію людськими індивідами свого життєвого досвіду у власні якості, світоглядні орієнтації, установки, здібності, уміння. Процес О. соціальної реальності активністю суб'єкта, тобто включення реальності у світ суб'єкта, сферу його життєдіяльності, веде до того, що вона стає реальністю, пристосованою до способу дій суб'єкта і несе на собі відбиток його волі. У цьому зв'язку освоїти щосьозначає зробити його своїм з метою функціонального використання (напр., як засобу досягнення мети, предмета задоволення потреби тощо). О. - складний, багатогранний і суперечливий процес людської життєдіяльності, що безпосередньо визначається потенціалом соціального статусу її суб'єкта, який задає масштаб та способи О. соціальної дійсності, виокремлення з неї неосвоєної реальності у формах, що задовольняють вимоги буття, потреби та інтереси людини. О. являє собою цілеспрямований вольовий процес життєдіяльності соціальних суб'єктів, що передбачає мету, засоби її досягнення, поділ світу на даний і належний, перетворення власного світовідношення із даності в проблему та вирішення останньої. Своїм результатом О., як правило, має громадянську позицію особи. Наявність у індивідів комплексу неповноцінності, девіантної поведінки свідчить про спотворений характер соціального О. О. абсолютно суверенне і відбувається виключно на основі добровільного прагнення індивідів. Тільки реальний процес життя, необхідність соціально діяти адекватним чином примушують людських індивідів освоювати навколишній світ, перевіряти у спілкуванні свої знання, життєвий досвід, набуті уміння. Розрізняють три загальних типи О.: духовне, практичне і духовно-практичне. Однак у соціальному плані О. може бути диференційоване також стосовно міри приналежності освоєного фрагмента соціальної дійсності відповідному суб'єктові та характеру маніпулювання ним, тобто О. може виступати як присвоєння, привласнення, володіння, користування. Конкретизуючи зміст категорії "соціальна взаємодія", поняття "О." відображає той аспект активності соціального суб'єкта, який пов'язаний із процесом вольової "суб'єктивації" соціальної реальності, перетворення її на його надбання, приналежність, засіб, цінність тощо. Однак це поняття ще не досить досліджене в соціальній філософії.

СОЦІАЛЬНЕ ОСВОЄННЯ - категорія людського світовідношення, що відображає аспект універсальної соціальної взаємодії людини і світу, перехід індивідуального в соціальне (і навпаки), трансформацію людськими індивідами свого життєвого досвіду в особисті якості, світоглядні орієнтації, здібності, вміння. Взаємодіючи із суспільством, суб'єкт життєдіяльності постійно освоює певні фрагменти соціальної реальності і в такий спосіб, по-перше, "входить" у цю реальність, пристосовується до неї, стає її компонентом і, по-друге, робить її своєю, тобто включає у сферу власної життєдіяльності. С.о. - складний, багатогранний і суперечливий процес людської життєдіяльності, який, з одного боку, залежить від потенціалу соціального статусу її суб'єкта, а з другого - являє собою цілеспрямований вольовий процес діяльності соціальних суб'єктів, які перетворюють власне світовідношення із даності в проблему та вирішення останньої. Процес та результат С.о. впливає на соціальне становище, громадянську позицію та психологічний стан особи З. окрема, наявність у індивідів комплексу неповноцінності, девіантної поведінки свідчить про спотворений характер С.о. На соціально-філософському рівні розрізняють три загальних типи С.о.: духовне, практичне і духовно-практичне. С.о. підлягає також диференціації на підставі приналежності освоєного фрагмента соціальної дійсності відповідному суб'єктові та характеру маніпулювання ним, тобто С.о. може виступати як присвоєння, привласнення.

1) привла́снення, присво́єння, привла́снювання, присво́ювання

2) нада́ння и надання́, присво́єння, надава́ння, присво́ювання

n присвоєння

- an attribution to the State of the conduct of its organs присвоєння державі поведінки його органа

- conditions for attribution to the State of an act умови присвоєння державі того чи іншого діяння

1) пожертвування; нагородження; дарування

2) присвоєння, присудження (звання)

3) подарунок, подарована річ

4) піддатливість, поступливість

5) потепління (погоди)

* * *

1) пожертвування; дарування, нагородження; присвоєння, присудження, надання ( ступеня)

2) icт. дар, дарунок, подарунок, подарована річ

3) піддатливість; поступливість; потепління ( погоди)

1) одяг, вбрання; шати, одіяння

2) формальне введення (призначення) на посаду

3) передача у володіння; інвеститура

4) нагородження, відзначення

5) присвоєння звання

6) укладання (грошей, капіталу)

* * *

1) призначення на посаду або введення у володіння; інвеститура; ратифікація; присвоєння звання

2) одяг, облачення, убрання

3) вкладення ( грошей)

1) засво́єння, засво́ювання; опанува́ння, опано́вування

2) привла́снення, присво́єння, привла́снювання, присво́ювання

3) прище́плення, прище́плювання

1) призначення (на посаду)

2) посада, місце

3) військ. присвоєння звання

4) зустріч, побачення

5) pl обладнання, устаткування; обстановка; військ. предмети спорядження

6) pl тех. фурнітура

7) розпорядження

8) плата, платня

* * *

1) призначення (на посаду, пост); вiйcьк. присвоєння звання

2) посада, пост, місце, призначення

3) зустріч, побачення; прийом ( у лікаря)

4) pl обстановка, устаткування, обладнання будинку, готелю; вiйcьк. предмети спорядження; тex. фурнітура

5) icт. наказ, розпорядження

6) юp. розподіл спадкоємного майна за дорученням

присвоєння (звання); присудження (ступеня)

* * *

1) закінчення вищого учбового закладу і одержання ученого ступеня бакалавра

2) амер. закінчення будь-якого учбового закладу

3) амер. церемонія вручення дипломів (присвоєння учених ступенів)

4) поступовий перехід з одного стану в інший; градація

5) pl лінії; поділки

6) градуювання; калібрування; сортування

7) гранулометрична суміш

8) хім. згущення, випаровування (рідини)

* * *

1) закінчення вищого навчального закладу е отримання вченого ступеня бакалавра; aмep. закінчення будь-якого навчального закладу

2) aмep. церемонія вручення дипломів або присвоєння ступенів (тж. graduation ceremony)

3) градація, поступовий перехід з одного стану в інший

4) градуювання ( посудини); pl лінії, поділки

5) cпeц. градуювання; калібрування; сортування

6) cпeц. гранулометричний склад

7) xiм. згущення, випарювання ( рідини)

1) прохати, благати, упрошувати

2) подати прохання про присвоєння ступеня в Оксфордському університеті

* * *

1) благати, просити, молити

2) унів. подати прохання про присвоєння ступеня в Оксфордському університеті

1) одяг, убрання

2) присвоєння (звання); висвячення (в духовний сан); прийняття (на посаду)

3) ент. покрив

* * *

1) одяг; одіяння

2) введення ( до посади); присвоєння ( звання); посвячення ( у духовний сан)

3) ент. покрив

1. присвоєння (звич. незаконне)

2. асигнування, виділення для спеціальних цілей (звич. грошових сум)

- military appropriations військові асигнування

- not to be subject to national appropriation не підлягати національному присвоєнню (про космічний простір)

освоювання, присвоювання, присвійчування, приручання, придомашнювання, оконч. освоєння, присвоєння. присвійчення, приручення, придомашнення (звірів).

* * *

1) пожертвування; дарування, нагородження; присвоєння, присудження, надання ( ступеня)

2) icт. дар, дарунок, подарунок, подарована річ

3) піддатливість; поступливість; потепління ( погоди)

1) призначення на посаду або введення у володіння; інвеститура; ратифікація; присвоєння звання

2) одяг, облачення, убрання

3) вкладення ( грошей)